Для начала, друзья представяю вашему вниманию фотки с нашей вечеринки в истино японском баре: "Торикичи" или что-то типа того. Пригласил нас пойти мой колега Дэви, о котором упоминалось ранее, там довольно пикольно -очень мало места, в центре стойка за которой не отгороженная ничем кухня, готовят в основном на огне, рзные минишашлычки из всяких дейтелей. Атмосфера в баре дымная. но душевная.

( ну, собственно фото и т.д. )
( Read more... )</div>

посміхнулась зранку, продувляючись френдцтрічку, отже artie_azh пропонує
найпопулярніше українське відео в інтернеті
</lj-embed>

Короче, сорри. но фоток из Токио в этом посте не будет - причина проста! Ехали в Токио с бодуна и забыли фотоаппрат. Потому настоящие друзья могут за нас порадоваться-мы выпивали!!! При том выпивали не одни, мой коллега Дэвид -рыжий француз 29 лет отроду пригласи нас провести вечер за дворе нашего дома. Вечер быстро перестал быть томным. формат вечеринки: все приходят со соим бухлом и едой (мы не в курсе, т.е. с пустыми руками). Больштнство тусы-фанцузы, т.е. имеем французское вино, какую-то французскую водку, самбуку, чилийское вино, саке, какой-то японский ликёр,пиво ну и сыры с колбасами в придачу. Таким образом попробовав всё мы провели замечательный вечер в компанни 4х французов, итальянки, румынки, англичанина и канадки (китайского происхождения). Посидели хорошо. мне аж от сердца отлгло, т.к. тут было мне жить очень скучно. А утром голова, а утром вот беда... В общем в Токи будем ещё раз. тогда и покажем фотки. В целом понравилось хотя многое не успели посмотреть, да и самочуствие оставляло желать лучшего. Погуляли в районе Императорского дворца -очень красиво всё вокруг, но внутрь не пускают, ещё в парке были, та хорошо, там плавают черпахи, много птиц и коты с короткими хвостами. Парк очень красивый. Прошвырнулись по Гизе - небоскрёбы, небоскрёбы, а я маленький такой. Потом проехали на Асакусу, там типа Андреевского, плюс главный синтоистский храм. Хрм был в лесах. Но в целом район интересный, проти современного центра -типично азиатские улочки-занюханные и страные. Видели людей в нациоальной одежде, к сожалению большинство женщин в кимоно старше 40ка, но мне всё равно очень нравится. Мужчин в хакамах было меньше, но выдели одного сумоиста, толстого с причёской. шел за руку с девушкой, обычной маленькой и худенькой, страшно представить как они это делают. Метро хоть и огромно, но по сути раздуплиться не так уж и сложно. Видели в метро мальчик, лет 10-12 достал коробочку суши, палочки и прямо в вагоне пообедал -прикольно :)))
Обратно ехли в вагоне для женщин. т.е. для женщин он только по будням в час пик, но даже в выходной вечер кроме Жени там было всего пару мужиков. Целую вас всех-скучаю за вами.Пишите, о чём рассказатьвам в следующий раз.
P.S. Для тех кто волнуется о судьбе буби выкладываю видео

Любі друзі, продовження серіалу "Наші на Японщині" вирішено частково перевести з коміксів у відеоформат. До уваги шановної публіки запропоновано два захоплюючих відеосюжети: "Їхали ведмеді на велосипеді", що присвячується моєму вчителю, шановному shamvey . Арігато вам, щире арігато!!!
У другому короткометражному кінофільмі ви можете спостерігати нашу вечер. у суші-барі, з українським коллегою. Маю пояснити для непосвячених: дивовижна система місцевих їдалень: наїдки їдуть конвееєром повз стіл, а ви обираєте, те, що впало в око. Су мі масен за неякісну режисерську та операторську роботу, приємного перегляду, рідні мої.

Немного фото, не претендующих на художественную ценность. но носящих информационный характер.
                                                                                    

                                                                          ( Дивитись більше )( Дивитись більше )</div></div>

Друзья, мы прилетели, у нас всё ок, живы, здоровы, хотим спать, но это разрешимо. Встречались с моим начальником, покупали продукты, заселились в квартиру, в квартире очень хорошо, разница во времени у нас оказалась 6 часов, хотя мы почему-то думали, что 8. Японию видели пока только из окна автобуса, городок в котором мы живём не слишком японский, в город очень много институтов, такая себе силиконовая долина. Под окном у нас пшеничное поле, за ним - рисовое. вообще по дороге видели много рисовых полей, бамбуков, традиционных японских домов с японскими садиками около них. В киевском аэропорту видели украинскую сборную, они как раз летели в Загреб, пофоткались, как нибудь н досуге выложу. Цены в Японии боль-мень, только овощи очень дорогие, один помидор поштучно около доллара. Сейчас пойдём немножко погулять с украинцем, из ИПМ, с которым меня познакомил Жужу. На завтра мой шеф пригласил на ланч. Вот, вроде всё написала, уже скучаю за вами дружочки. Кстати, интернет у нас бесплатный, но довольно медленный, т.е. со скайпом такое...

Довго збиралась це зробити, хотіла вибрати краще, завантажити у нормальній якості і т.д., врешті зрозуміла, що ніколи цього не зроблю, тому пропоную для перегляду що є, щей у забацаному вигляді. Сподіваюсь, що трохи згодом знайду в собі мужність викласти дещо більш цікаве та у пристойнішому вигляді.    


                                            </div>

Традиційні фото я та Барбара, та інші фото з концерту. Дякую Єгоркє та Оленці за фото.

( мертвопівневі фотки )

Перший обруч – це пояс невинності на дівчатах

Другий – це такий танець, коли всі танцюють у колі,

Третій обруч — це обійми мого далекого милого

Четвертий обруч — це обійми теплого вітру, кружіння енергій

П'ятий обруч весни обіймає свєю зеленою неторканістю

Шостий обруч — це залізне кільце двобою велетнів

Сьомий обруч — це коли з кимось раніше не знайомим почуваєшся легко і вільно, ніби сто років знаєшся

Восьмий обруч — це коли стискається серце

Дев'ятий обруч — це коли залишаєшся сам на сам і від цього нікуди подітися.

Десятий обруч — це полон, з якого неможливо повернутися, нічого не втративши

Одинадцятий обруч — це коли двоє стають одним

Ищу гламурную работу!

Дивні фото: я і дивовижний Барабра
такий от у beera хвотоапарат:


( Посмотреть в полный размер, 97.02 КБ, 1000x750 )


( Посмотреть в полный размер, 96.37 КБ, 1000x750 )

П"ятниця, вечір, Півень. Ну, про мою фанатичну любов до Півня певно вже всі знають. Завжди його любилиа, а коли трапилось щастя вперше побачити і почути живцем (anastasishko.livejournal.com/11090.html), то геть втратила глузд, бо й справді є трохи дивно 27річній кандидатці тех. наук стрибати під сценою так розойдуючи головою, що  шия ще тиждень болить, зривати голос, їздити в Житомир заради концерту, фоткатися з Бараброю та викладати ці фото в жж, так, це трохи не розумно, такий собі запізній юнацький максималізм.
Готувалася до концерту дуже продумано, враховуючи помилки минулих, тобто підбирала одяг максимально конфортний для танців будь-якої розпущенності, при будь-якій температурі, за будь-яких обставин, і хоч дехто пише ...Публики было на удивление мало..., але місця було ще менше, про танці і не йшлося, бо пакування на зразок шпротів не давало такої можливості, це дуже бісить, ну справді, мене дуже бісять такі маленькі приміщення.  Відіграли суперово, вкотре закохалась у Барбару, в пориві кохання віддала йому припасену на після конерту пляшечку коньяку, добре що решта кумпаніїї мені за це не дорікали. Все начебто гут, але вийшла з концерту зла як собака, може від відсутності простору, десь всередині концерту стався в мене напад серцево-судинної дистонії, стою співаю, а відчиття таке дивно, певно як під наркотиками, а може і ні, бо я по цьому не спеціаліст, але так усе труситься, мурахи скрізь по тілі, важко встояти на ногах, але музиці віддаєшся більше, дещо таке шамнське відчиття, чи як це сказати. Потім почалося "просіння пісень", і тут мене знов бере зло, нє ну справді, чому б хоч раз не почути на концерті " Етюд з воронами" чи "Танцюй зі мною сестро", натов починає скандувати "Харлєй", і " Франуа", ну капєц... Потім традиційне фотографування з Півнем, видалось трохи дивним цього разу, ну зе ви побачите може затра, а може після, бо не можу ж я порушити традицію викладання своїх фото з півнем в жж, як би це не смішило деяких моїх подружок. Додаю посилання на відгуки про концерт від інших присутніх community.livejournal.com/dead_rooster/25849.html.
А, ще було круто, що таки зіграли деякі пісні, які на концертах майже не звучать.